Каришків - село, центр сільської ради. Розташоване за 45 км. від
Районного центру Бар, за 12 км. Від залізничної станції Копай. Через
село протікає річка Коритниця. Населення - 881 чол. на 01.01.2009 р.
Кількість дворів 382. Етнічний склад українці, 1 білорус, 1 росіянин.
Як і більшість населених пунктів Барського району, село розкинулось
На мальовничих просторах Подільської височини . Характерним рельєфом
краю є чергування підвищень і долин, в яких протікають струмки, що
живлять ліві притоки Дністра. Це Немію струмок річечка Немія або
Жорнавка бере початок з каришківських джерел, річечки Кобилля та
Коритниця живлять Мурафу.
Типова лісостепова територія краю має багатий і різноманітний
Рослинний світ, що зумовлено добрими ґрунтами, достатньою кількістю
сонячного тепла і вологи. Сірі суглинки, при належному удобрюванні,
здатні бути врожайними.
Каришків з усіх боків оточують ліси, невеликі горби і урочища. У
Кожного урочища, лісу чи річечки є своя історія. Так те місце , де
знаходиться водокачка, називається Жорнавка, звідси і назва річки –
струмка походить. Ці топоніми нагадують нам про напади на нашу
землю турків і татар. Саме на цій території нападники вирізали багато
людей, все поле було залите кров’ю і вкрите трупами. Як жорна
перемелюють зерно, так вороги перемелювали наших односельчан. Ліси
багаті рослинністю і дчиноюСеред росли , що занесені до Червоної
книги, масово поширені підсніжник звичайний, конвалія, пролісок.
Кожен ліс розмежовує Каришків з сусідніми селами. Ришків і
Борсуче з Руданським; Ляхавка,
Лучкова, Шаргородщина - з Перепільчинцями (Шаргородський район) та
С. Червоним; Ольків, Круглий Яр зі сторони смт Копайгорода і с
Українського.
Найдавніші сліди існування людини на території нашого краю
Відносяться до початкової епохи історії первісного суспільства. На
території села біля річки Жорнавка є місце, де під час глибокої оранки
виорювались різні знаряддя праці: рубила, шліфовані ножі, сокири та
інші речі.
У Погребах над ставом, знайдено цілу кам’яну
сокиру. Є підстави гадати, що на території с. Каришкова була стоянка людей періоду неоліту
Перші відомості про це село стосуються ХУІ століття. Але, як бачимо,
Каришків згадувався за часів походу Дарія у 514 році до
Різдва Христа. Тож у 2009 році Каришкову виповнилось 2523 роки.
Існує версія походження назви Каришків від прізвища
власника села пана Каришковського, який чи то купив, чи отримав його
як посах за дружиною, що походила із роду Каріотовичів.
В ХУІІ столітті поселення БУЛО продано Євстафієм Виговським князю Домініку Любомирському і залишилося у володінні роду протягом усього ХУІІІ століття. Від Любомирських Каришків перейшов у володіння до Фоми КЛОПОТОВСЬКОГО . Сини його Собеслав і Вітовт володіли Каришковом до І917 року.

Сучасний стан
В період розпаду СРСР і утворення незалежної України в селі почалися ті процеси, що і вцілому по країні. Від колгоспу імені Дзержинського (з 1946 р.) в 1990 році від'єдналось с.Червоне і створило самостійне сучасне господарство - агрофірму «Колос». В лютому І996 році відбулося розпаювання землі колективного господарства. 1,9 га одержали селяни. В 2000 р. КСП «Мрія» (з 1990 р.) перереформовано в ТОВ «Хлібороб», а в січні 2002 р. - в ПП «Хлібороб», котре проіснувало до весни 2006 р. Селяни передали свої паї агрофірмі «Колос» с.Червоного. А все, що тільки піддавалось руйнації знищувалось. Практично розібрано всі приміщення молочно-товарної ферми, телятники, два приміщення контори колгоспу, напівзруйнований новий дитячий садок, в аварійному стані знаходиться Будинок культури.
Проте сьогодні в селі проводяться роботи по втіленню в життя
людей до цієї події - неоднозначне. Бо збідніле, безробітне населення не
кожного двору більше 2,5 тис гривень.
Організоване фермерське господарство. Деякі громадяни зайнялися садівництвом.
На селі осередком духовності залишається загальноосвітня школа I-III ступенів та храм святого Дмитра, будівництво, якого почалося 1991р. і до 2000-річчя християнської церкви - увійшла в дію. Хоч відбуваються пошуки фінансування на реконструкцію Будинку культури, народний ансамбль «Родина» під керівництвом А. Перебийноса продовжує звеселяти своїм співом не тільки жителів села, а й він відомий за межами області.